Андрій народився 11 серпня 2004 року в Києві. З дитинства був самостійним, відповідальним, мав загострене відчуття справедливості та природжену здатність вести за собою. Захоплювався спортом, любив життя, будував плани на майбутнє та завжди діяв рішуче.
У 2020 році закінчив 9 класів місцевої школи №232 та вступив до Київського фахового коледжу морського і річкового флоту та транспортних технологій Національного транспортного університету, де розпочав навчання на юридичному факультеті. Проте завершити його не встиг.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії став рекрутом 3-ї окремої штурмової бригади. У 2023 році добровільно вступив до лав Збройних Сил України, пройшовши підготовку у навчальному центрі «Десна».
«Я народжений бути вільним», – казав Андрій.
Військовослужбовець починав службу на посаді навідника у гранатометному відділенні 1-го штурмового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади, згодом став стрільцем стрілецького взводу. Побратими знали його як Кукера – впевненого, надійного, завжди готового прикрити спину.
«Андрій був неймовірним, мужнім, сильним духом. Він вірив у добро, силу дій і понад усе цінував свободу. Завжди досягав того, чого хотів, ніколи не відступав і не боявся перешкод. Він був найсвітлішою та найкомфортнішою людиною, яку я знала. У нас з ним був неймовірний зв’язок. Я казала, що ми на одній хвилі, а він відповідав, що це вже цунамі якесь», – розповіла Ніка, близька людина.
Поховали захисника у Києві на Лісовому кладовищі.
У нього залишилася любляча родина, яка втратила єдиного сина, та друзі.
