Євгеній народився 19 травня 1983 року на Вінниччині в місті Хмільник. Опанував у місцевому професійному ліцеї спеціальність зварювальника. Працював за фахом і був справжнім майстром своєї справи – відповідальним, точним і дуже працьовитим. Жив із родиною в Хмільнику, разом із дружиною виховував доньку.
Під час повномасштабної війни Євгеній захищав Батьківщину у складі 148-ї окремої артилерійської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Псевдо Дядько чоловік отримав, оскільки був найстаршим серед побратимів.
За гідну службу воїна посмертно нагородили нагрудним знаком «Полумʼя Перемоги».
«Тато був особливою людиною. Він не шукав уваги, не вимагав подяк. Просто жив — чесно, по совісті, з великим серцем. У ньому поєднувалося все: сила і доброта, строгість і ніжність, спокій і мудрість. Ми завжди знали, що на нього можна покластися. Він ніколи не підводив, ніколи не лишав у біді. Його любов була тихою, але глибокою. Його присутність — непомітною, але незамінною. Про такого чоловіка важко говорити в минулому часі. Він назавжди залишився з нами у наших спогадах, у наших вчинках, у нашій крові. Він мій приклад, моя тиха гордість», – сказала донька Анастасія
Поховали захисника на Соколівському кладовищі рідного міста.
У Євгенія залишилися мати, вітчим, донька, молодший брат і велика родина.
