Ігор народився 11 жовтня 1972 року в селі Голуби на Полтавщині, а жив у Полтаві. Навчався в СПТУ №9, де опанував професію токаря. Понад 20 років працював комірником. Останнє місце роботи – ТОВ «Будвіль». Любив рибалку. Обожнював домашніх тварин. Удома тримав таксу.
Після початку повномасштабної війни Ігор долучився до війська. Служив старшим водієм 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону 151-ї окремої механізованої бригади. 19 серпня 2024 року дістав множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення під час виїзду на бойове завдання до селища Гродівка Донецької області.
«Мій чоловік був дуже веселою, позитивною людиною, яка в тяжку хвилину могла підтримати й розвеселити, хоч самому було дуже важко – і морально, і фізично. До останнього не втрачав надії повернутися додому до сім’ї, яку дуже любив. Він був як сонечко, яке зігрівало своєю посмішкою», – написала дружина Наталія Білокінь.
Поховали захисника на Затуринському кладовищі в Полтаві.
У нього залишилися дружина Наталія та син Павло.
