Олександр народився в місті Бердянськ Запорізької області. В 1997 році разом з сім’єю переїхав у Кіровоград, тепер – Кропивницький. Там закінчив школу №35. З дитинства мріяв стати військовим. Але у 2007 році вступив до вищого професійного училища №4, де отримав професію верстатника широкого профілю, оператора верстатів з програмним керуванням. Захоплювався спортом. Найбільше любив футбол, змагався на Чемпіонаті України (ДЮФЛ), грав у команді «ДЮСШ-2 Кіровоград». Неодноразово був нагороджений грамотами «Кращий голкіпер», дипломами та медалями. Це захоплення залишалось з ним упродовж всього життя.
У 2011 році вирішив здійснити мрію і стати військовим. Підписав контракт зі Збройними Силами України. Став бійцем 3-го полку спеціального призначення. Служив радистом радіогрупи.
З перших днів вторгнення російських військ до України в 2014 році Олександр був на передовій. У складі розвідувальної групи з побратимами виконували ризиковані завдання. Багато разів брав участь у бойовому патрулюванні на гелікоптерах як повітряний стрілець.
«У дитинстві Саша був непосидючим, спритним, веселим, життєрадісним хлопчиком. До школи пішов вже підготовлений: вмів читати, писати, дуже добре рахував. По своїй натурі – артистичний і завзятий. Коли його щось цікавить, він може захопитися навсправжки. Він міг просидіти всю ніч за якоюсь цікавою справою, але з ранку насилу прокидався і весь день міг думати про відпочинок. Саша з дитинства мріяв стати військовим. Він любив життя, був закоханий у військову службу, хотів присвятити своє життя військовій справі. Після здачі ЗНО в 2010 році планував вступити до вищого навчального закладу, але прагнення стати військовим його не покидало. Саша терпіти не міг примусу, бажав діяти та вибирати самостійно. Так трапилося й цього разу. Прийшов і каже: «Мамо, я йду служити за контрактом в ЗСУ, в 3 полк спеціального призначення, а потім буду вступати до ВНЗ». І в січні 2011 року Саша підписує контракт та йде служити. Коли він повертався з військових тренувань, то з великим захопленням розповідав про військову службу. Мріяв, коли закінчиться перший контракт, вступити до військового інститут зв'язку. Але мрія так і залишилася мрією…» – розповіла його мама.
Кондаков Олександр Володимирович був нагороджений медаллю «50 років військовій частині», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня, відзнаками «За заслуги» ІІ ступеня, «За мужність і відвагу», медалями «За жертовність і любов до України», «За визволення Слов'янська».
Поховали Олександра на Далекосхідному кладовищі міста Кропивницький.
У Героя залишились мама Алла Олександрівна, батько Володимир Леонідович і брат Олексій.
У Кропивницькому на будівлі ЗОШ І-ІІІ ступенів № 35 встановлено меморіальну дошку на честь випускника Олександра Кондакова. Сквер імені 60 років ВЛКСМ у місті перейменовано у сквер імені Олександра Кондакова. Там на 5 грудня 2021 року на честь захисника відкрили пам’ятну стелу. Щороку в Кропивницькому проводиться футбольний турнір, присвячений Олександру Кондакову.
24 червня 2015 року біля гори Карачун на місці падіння збитого терористами гелікоптера Мі-8МТ встановили пам'ятний знак дев'ятьом загиблим захисникам, серед яких Олександр Кондаков. 19 лютого 2016-го в розташуванні 3-го полку СпП відбулося урочисте відкриття меморіалу пам'яті полеглих спецназівців 1-го батальйону, серед яких й Олександр Кондаков.
