Орест – уродженець міста Львова. Навчався у школі №9. Потім – у приватному закладі вищої освіти «IT Степ Університет». Працював у різних сферах, протягом останнього періоду займався дизайном у компанії «SolipsLab». Захоплювався IT-технологіями, мріяв створювати БПЛА для військових за допомогою 3D-друку.
У 2017-2021 роках служив за контрактом у 36-ій окремій бригаді морської піхоти ЗСУ. Брав участь в АТО/ООС.
24 лютого 2022 року Орест повернувся до війська. Воював у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Був оператором FPV-дронів.
У 2022 році був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, у 2023-му – медаллю «За оборону України», у 2024-му, вже посмертно, – орденом «За мужність» ІІ ступеня.
«Орест був світлим, добрим і відкритим хлопцем. У нього було багато планів на життя та мрій. В листопаді 2013 року він з іншими активістами поїхав у Київ та був учасником Революції Гідності. В 2017 році пішов добровольцем у 36-ту окрему бригаду морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Орест постійно перебував у зонах активних бойових дій. Він був відданим сином України, за її волю віддав найцінніше – своє життя», – розповіла його тітка Наталія Костецька.
Поховали десантника на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові.
В Ореста залишились мама, бабуся, брат з родиною, тітка, двоюрідний брат, племінники.
