Євген народився 9 травня 1984 в Києві. Після школи, коли йому та братові Дмитру виповнилося 18, хлопців призвали до армії. Проходили строкову службу разом у Харкові. Тоді Євген отримав військове звання старшого сержанта.
«Брат – це найкращий подарунок на всі дні народження, який тільки могли зробити нам обом батьки! Дитинство, школа, армія, доросле життя – це незабутні миті, які ми прожили разом, пліч-о-пліч. Найближча людина, яка зі мною була з пелюшок і до Маріуполя», – сказав Дмитро.
Після армії Євген вступив до Національної академії управління та здобув економічну освіту. Започаткував власну справу, згодом з братом працював митним брокером. Одружився з коханою Ніною, згодом у них народилося дві доньки. Подружжя захоплювалося грою у волейбол, Євген брав участь у багатьох турнірах і мав багато нагород.
«Це неймовірні відчуття коли ми разом досягали успіхів у волейболі, посідали перші місця на чемпіонатах Києва та призові місця на чемпіонатах України. Йшли по життю разом. Звичайно, життя не без пригод, падіння в нас теж були. Але я знав, що в мене є брат, і що я ніколи не залишуся без підтримки. Незабутні миті святкування наших весіль і народження дітей. Все це були безтурботні роки, поки не прийшла клята війна», – сказав брат.
24 лютого 2022 року Євген добровольцем пішов до військкомату. На початку березня спецпідрозділ ССО «Азов-Київ», у якому служив Кот, виконував бойові завдання у передмісті Києва, а потім у Бучі та Ірпені. А 30 березня Євген з іншими добровольцями-відчайдухами на гелікоптері полетів до оточеного Маріуполя на допомогу побратимам.
«Тримали зв’язок кожні 2 – 3 дні, це були важкі тижні. Доки однієї ночі пролунав дзвінок, знайомий голос побратима повідомив: «Кот 200…». Цієї миті все зупинилось і завмерло. Відбиваючи чергову ворожу атаку на «Азовсталі», брат загинув на позиції від пострілу російського танка», – розповів Дмитро.
На честь полеглого героя у Києві назвали волейбольний клуб «Труханів острів імені Євгена Котелянця». Ініціатором виступив друг Олександр Швець. Також на острові на Алеї пам’яті Героїв посадили дерево на честь добровольця.
«Він був душею нашого волейбольного клубу. Я звернувся до волейболістів з пропозицією про перейменування на честь Євгена, бо завдяки йому було зроблено дуже багато для клубу. І всі підтримали цю пропозицію. Від 21 травня 2022 року клуб перейменовано, – сказав Олександр. – Нам його не вистачає. Там де був Жека, завжди було чути сміх. Пожартувати та розповісти анекдот – це він умів. Дуже смачно готував: уха, плов, а особливо смажена риба. Ми щоразу, коли збираємося, згадуємо про Євгена, про його людяність і те, як він майстерно грав у волейбол».
Оборонця посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня та медаллю «За мужність та відвагу».
Побратими поховали Євгена на території металургійного комбінату.
У нього залишилися мати, батько, брат, дружина, дві доньки та друзі.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
