Володимир народився в селі Білозір'я Черкаської області. Оскільки захоплювався автомобілями і технікою, з вибором фаху довго не вагався. Після школи навчався у автодорожньому ліцеї. Працював далекобійником, дуже любив свою роботу. У вільний час ходив рибалити та відпочивав із родиною.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік приєднався до Збройних Сил України. Воював у лавах 99-го окремого мотопіхотного батальйону, що у складі 14-ї ОМБр. Був командиром відділення взводу матеріального забезпечення. Брав участь у звільненні Київщини та Житомирщини. Згодом їхній батальйон приєднали до іншої бригади та відправили на Миколаївщину та Херсонщину.
«На Житомирщині підрозділ чоловіка в орків забрав «буханку», на якій потім вивозили поранених на інших ділянках фронту. Мій чоловік був авторитетом для багатьох в батальйоні. Його поважали навіть військові з досвідом. Він до останнього подиху обороняв державу, завжди поспішав на допомогу своїм побратимам, яким не раз рятував життя. Ризикуючи собою, вивозив загиблих побратимів, щоб вони востаннє могли потрапити додому», – розповіла дружина загиблого Світлана.
Поховали захисника у рідному селі.
Вдома на Володимира чекали дружина, син і донька.
