Володимир був родом із міста Покров Дніпропетровської області. Закінчив Нікопольський професійний ліцей, опанувавши професію електрогазозварника. Спочатку працював за фахом в автотранспортному цеху АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат».
У 2018 році чоловік пішов служити за контрактом у лавах ЗСУ. Був навідником гармати та розвідником. Брав участь в АТО та ООС у Донецькій і Луганській областях. Після закінчення контракту працював у трубопрокатному цеху «Інтерпайп НікоТьюб». Захоплювався мотоциклами.
26 січня 2022 року Володимир повернувся до армії. Служив гранатометником у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ.
За гідну службу воїна нагородили нагрудними знаками «За службу державі», «Учасник бойових дій - Ветеран Війни», а посмертно відзначили орденом «За мужність» III ступеня.
«Вова був людиною з великим серцем. Ніколи не казав, що йому важко. Завжди посміхався і ніколи нікого не залишав у біді», – сказала його дівчина Катерина.
Поховали десантника в рідному місті. Посмертно йому надали звання «Почесний громадянин міста Покров» та нагородили захисника відзнакою «За заслуги перед містом».
У Володимира залишилися батьки, сестра та кохана дівчина.
