В’ячеслав народився 9 лютого 1981 року в селі Вершаці на Черкащині. Закінчив професійно-технічне училище й здобув фах кухаря. У мирному житті працював у різних сферах – від будівництва до охорони банку. В останні роки займався укладанням тротуарної плитки та будівельними роботами в Києві.
Чоловік захоплювався спортом, з юності представляв рідне село у футбольних і волейбольних змаганнях. Самостійно навчався бойовим мистецтвам.
«З дитинства на шафі у В’ячеслава висіли кілька постерів із Дольфом Лундгреном та Жан-Клодом ван Даммом. Він мав атлетичну статуру, любив займатися у спортзалі та виконувати вправи на турніку. Цікаво, що з роками його витривалість і сила не зникли – у 25, 35 і навіть у 40 років він завжди демонстрував відмінну форму», – розповів племінник Ігор.
З 1999 до 2001 року він служив у Збройних Силах України. Вийшов у запас у 2001 році в званні старшого сержанта. Навесні 2018-го добровольцем вирушив у зону АТО, де сім місяців воював у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти.
Під час повномасштабного вторгнення приєднався до 30-ї окремої механізованої бригади імені Костянтина Острозького як стрілець і кулеметник, а згодом як керівник підрозділу. В’ячеслав брав участь у боях біля Попасної, Троїцького, Світлодарська, Бахмута, селищ Роти та Відродження.
«Славік проявив свою мужність та хоробрість, і в складний момент взяв командування взводом під свій контроль. Разом з іншими хлопцями рятував життя своїх побратимів, які отримали ушкодження після артобстрілу. В особистій розмові він сказав: «Це був мій другий день народження», адже біля його укриття не розірвався артилерійський снаряд. Побратими, які були разом з ним, говорили: «У той момент ми були здивовані тим, як Славік рятував хлопців і надавав першу медичну допомогу, було багато поранених та крові, але він не розгубився і тому вдалося врятувати вісьмох солдатів», – додав племінник.
У 2022–2023 роках його підрозділ воював на Чернігівщині, під Бородянкою, брав участь у Харківській операції, а згодом на Бахмутському напрямку.
Побратими називали його Сява – скорочена форма від імені, та Буря за швидкість у рішеннях та діях на позиціях.
За участь в АТО В’ячеслава Адамовича нагородили відзнакою «За службу Державі».
Поховали воїна у селі Чернече на Черкащині.
У нього залишилися дружина Оксана, брат Анатолій та племінник Ігор.
