Народився Вадим на Волині в селі Буцинь. З першого до третього класу навчався в місцевій школі, з четвертого до дев'ятого – в школі №2 міста Ковель. Мав відмінний слух, навчався в школі мистецтв, грав на баяні. В Ковельському професійному ліцеї здобув освіту токаря, фрезерувальника. Останнім місцем роботи було приватне підприємство «Компанія Юкон», був там торговим представником.
У повномасштабній війні боронив Батьківщину навідником 1-го кулеметного відділення кулеметного взводу 417-го окремого стрілецький батальону. В серпні 2023-го приєднався до 33-ї окремої механізованої бригади.
«Вадим був люблячим чоловіком, найкращим татком, хорошим сином і братом, добрим другом і чудовим колегою. Для своєї сім'ї він був опорою і силою. У нашій пам'яті він назавжди залишиться добрим, щирим і позитивним, душею компанії. Завжди готовий прийти на допомогу, не любив лицемірства, ніколи не лукавив, був чесним з собою і оточуючими. Він залишив багато світлих і теплих спогадів про себе. На початку повномасштабного вторгнення волонтером допомагав внутрішньо переміщеним особам. В лютому 2023року, отримавши повістку, пішов на захист нашої держави. Його світлий образ, теплота і добро назавжди залишаються з нами», – розповіла Поліна, дружина загиблого.
Поховали захисник на Алеї Героїв Ковельського міського цвинтаря.
У Вадима залишились батьки Наталя Володимирівна і Василь Осипович, дружина Поліна, донька Уляна і син Александр, старша сестра Марія з чоловіком Сергієм, племінниці Софія і Аліна, бабуся Ганна Іванівна.
