Олександр Валерійович родом з міста Нововолинськ Волинської області. Закінчив місцеве вище професійне училище №1. Був за фахом будівельником-автослюсарем. У цивільному житті займався приватною діяльністю, був власником автосервісу.
На третій день повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, чоловік поповнив лави захисників України. Потрапив на службу до 63-ї окремої механізованої бригади, де обійняв посаду кулеметника. Був командиром відділення. Разом із побратимами воював на Миколаївщині. Згодом брав участь у боях за Бахмут. Потім пройшов найзапекліші точки Херсонщини й Донеччини, а згодом захищав Луганщину.
«Тато був чесний, цілеспрямований, справжній патріот своєї держави, надійний чоловік і люблячий батько, справжній друг та опора для побратимів», – розповіла Єлизавета Павлюк, донька захисника.
Поховали воїна на Алеї Героїв кладовища шахти №2 у рідному місті.
В Олександра залишилися дружина, троє дітей, інші рідні, друзі та побратими.
