Андрій народився в селі Болотківці Рівненської області. Закінчив Кутянківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Потім проходив строкову службу у внутрішніх військах, де здобув звання сержанта. У мирному житті тривалий час працював у Кутянківському ліцеї робітником з ремонту. Любив тварин, особливо коней і собак. Був одружений, виховував трьох дітей. Родині та близьким намагався присвячувати вільний час.
Під час повномасштабної війни чоловік пішов захищати свою країну та сім’ю від окупантів, приєднавшись до Збройних Сил України. Службу ніс у лавах 68-ої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Обіймав посаду командира відділення.
«Андрій був хороброю та доброю людиною з гарним почуттям гумору. Завжди повторював: «А хто, як не ми? Якщо ми не зупинимо ворога там, на сході, то прийдуть сюди». А ще казав, що йде на війну за нас усіх. Після його смерті телефонував взводний і казав, що Андрій проявив себе при штурмі Благодатного, і ще додав, що це людина була з великої букви», – розповіла сестра загиблого Олена Микитюк.
Поховали захисника в селі Кутянка на Рівненщині.
В Андрія залишилися мама, дружина, двоє синів, донька, сестра та брат.
