Ігор Іванович народився в селі Боків Тернопільської області. Здобув середню освіту. Працював на господарських підприємствах і будівництвах. Вільний час присвячував родині, особливо – дітям.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік захищав Батьківщину в складі Збройних Сил України. Служив у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Обіймав посаду водія-механіка.
«Мій чоловік був прекрасною людиною, чудовим і люблячим батьком. Нікого не залишав у біді, завжди всім допомагав у будь який час дня і ночі. Всі негаразди вирішував мирно, його рішучості друзі по-доброму заздрили. Часто про нього говорили, що він – золота людина. Чоловік і діти – це найбільше щастя, яке в мене було, та війна його забрала. У нас залишилися неповнолітні діти, двоє з них – інваліди. Ми за ним дуже сумуємо і не забудемо ніколи. Він назавжди залишиться у наших серцях і пам'яті», – розповіла Галина Кравчук.
Поховали воїна в селі Попелі Львівської області.
В Ігоря Івановича залишилися дружина і троє дітей.
