Сергій родом з міста Куп'янськ Харківської області. Жив з родиною у Києві. У 2014-2020 роках служив у Державній прикордонній службі України. Брав участь в АТО/ООС. У мирному житті працював інженером із встановлення медичного обладнання. Обожнював мотоцикли та подорожі.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік одним із перших став на захист рідної країни від ворога. Ніс службу у Добровольчому формуванні «Свобода». За героїчне звільнення Ірпеня, Бучі та Гостомеля на Київщини був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За заслуги перед Збройними Силами України». Потім у складі батальйону «Свобода» 4-ої бригади оперативного призначення Національної гвардія України обороняв Луганщину, зокрема, Рубіжне та Сєвєродонецьк. Був командиром відділення.
«Сергій до безтями любив свого сина і з ніжністю ставився до мене. Був людиною з золотими руками, завжди приходив на допомогу при першому ж проханні… Його відділення завжди було готове виконати його наказ без роздумів, адже зарекомендував себе виваженим і справедливим керівником, поважав і підтримував кожного бійця», – розповіла дружина загиблого Надія.
«Він був справжнім лицарем та людиною. Ніколи не дозволяв собі проявляти зверхність. Завжди розказував, пояснював і допомогав своїм солдатам, ходив разом з усіма на чергування. Він був нам за наставника, друга і командира разом. Здавалось, що будь-яка техніка і зброя в його руках оживала. Відгукувалась на дотики його рук і починала працювати. Вперше він зіткнувся з окупантами ще в 2014-му на Луганщині. Воював у складі дозору, загалом 9 років служив у складі ДПСУ. Знав практично весь кордон України. Із захватом розказував, що його побратими з прикордонників пройшли спеціальне навчання і стали справжньою смертельною невідворотністю для окупантів. Я спитав колись, чому пішов? Відповів: «Бо трішки змінились пріоритети, одружився, народилась дитина…». Але у долі були свої плани, і вийшло, що ненадовго він позбувся військової справи, і війна забрала у дружини чоловіка, а у дитини – батька», – написав побратим Олександр Бурмагін.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Сергія на Берковецькому кладовищі у Києві.
Вдома на нього чекали дружина, син, інші рідні та друзі.
