Сергій народився в селі Бірки Кіровоградської області. Закінчив Черкаський будівельний ліцей, де здобув фах маляра-штукатура, лицювальника, плиточника. У мирному житті працював молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки в Державній кримінально-виконавчій службі. У вільний час займався тайським боксом. Обожнював риболовлю. Брав участь в АТО у 2017-2018 роках, після поранення був демобілізований.
У перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, чоловік знову став на захист України. Служив у лавах 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Обіймав посаду водія.
«Позивний Сергія – Загроза НАТО. Він завжди був сміливий і хоробрий, тому й пішов одним із перших під час повномасштабного вторгнення. Він завжди говорив «Хто, як не я? Я маю це зробити заради рідних». Дуже веселий і добродушний. Він був тією людиною, з якою почуваєшся захищеним. Він був найдобрішою людиною», – розповіла сестра загиблого Катерина.
Поховали захисника у рідному селі.
У Сергія залишилися дружина, донька, мама, п’ять сестер, племінник та племінниці. Донечку він бачив лише двічі, на момент його загибелі їй було кілька місяців.
