Юрій народився у селі Раківка на Херсонщині. Дитиною переїхав із родиною до селища Любимівка. Закінчив Любимівську загальноосвітню школу. Займався спортом, часто їздив на змагання з футболу. По закінченні школи одразу пішов до армії. Після строкової служби поїхав працювати до Польщі.
Саме у Польщі Юрій зустрів майбутню дружину. Коли подружжя дізналося, що чекає на первістка, повернулося додому – до Любимівки. Коли почалася повномасштабна війна, Юрій із дружиною виїхали на Миколаївщину до міста Вознесенськ. Уже там чоловік двічі намагався мобілізуватися до ЗСУ, але йому відмовляли.
Із третьої спроби у вересні 2022-го Юрій долучився до війська та став бійцем 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Воював на посаді гранатометника.
«Він був дуже щирим, життєрадісним, справедливим. Завжди допомагав. Любив свою сімʼю, за яку стояв горою, і сина, на якого дуже чекав. Мріяв дати своєму синові не лише життя, а й щасливе дитинство та майбутнє. Розумів, що без вільної України це неможливо, тому й пішов воювати», – розповіла двоюрідна сестра Анастасія.
Героя кремували. Станом на березень 2025 року смт Любимівка ще окупована – тож рідні чекають на звільнення селища, щоб поховати захисника на рідній землі, за яку він віддав життя.
Удома на Юрія чекали мама Тетяна, батько Віталій, бабуся Валентина, брат Максим, дружина Ілона та син Нікіта.
