Дмитро народився в селі Привілля Донецької області. У 2003 році закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Був пілотом першого класу, командиром авіаційної ескадрильї 7-ої бригади тактичної авіації імені Петра Франка, що у складі Повітряних Сил ЗСУ. Протягом років АТО/ООС ніс бойове чергування на оперативних аеродромах і залучався до виконання бойових завдань. 2021 року закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського та здобув диплом магістра.
З перших годин повномасштабного російського вторгнення пілот боронив українське небо від ворога. Як справжній герой загинув у бою.
«Дмитро був дуже відкритою і щирою людиною, але свою роботу завжди залишав за порогом нашої оселі. Тепер я розумію чому. Він виконував надскладні завдання і просто не хотів хвилювати мене і дітей. У перший день війни зробив як завжди: обійняв, поцілував, наказав зібрати тривожну валізку, триматися та вірити, що все буде добре. Я й зараз живу тією обіцянкою чоловіка: все буде добре, Україна переможе. Упевнена в цьому на мільйон відсотків», – розповіла дружина офіцера Юлія.
Посмертно майор Куликов Д.О. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Героя в місті Старокостянтинів на Хмельниччині.
У Дмитра залишилися дружина і дві доньки.
