Володимир народився в селі Тисменичани Івано-Франківської області. Навчався у місцевій школі. Потім закінчив технічне училище. У 2017 році проходив строкову військову службу. Пізніше працював на АЗС.
У перші дні повномасштабної війни чоловік став військовослужбовцем 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ої ОГШБр Збройних Сил України. Був гранатометником. У складі свого підрозділу брав участь у боях у Київській, Сумській, Харківській, Луганській та Донецькій областях. За 11 місяців отримав три контузії, щоразу повертався до побратимів, щоб продовжити боротьбу.
«Порожнечу в серці від втрати мого братика вже нічого не заповнить. Мій хороший, добрий хлопчик, який ніколи не відмовляв нікому в допомозі. Сильний і сміливий, йшов у пекло війни, знаючи, що шансів повернутися звідти живим майже немає. Він ніколи не розповідав нам, що там насправді, ніколи не жалівся, завжди: у мене все добре. Останнє повідомлення брата: «Люблю вас». А відповідь «і ми тебе любимо» залишилась непрочитаною. Але наш Вовчик знає, наскільки безмежно сильно ми його любили і будемо любити завжди. Мені буде тебе бракувати все життя, мій Володику…» – написала сестра полеглого бійця Надія.
Поховали воїна у рідному селі.
Вдома на Володимира чекали батьки і сестра.
