Сержант Ігор Куц на псевдо Мацьонька поліг 17 січня 2025 року в селі Мануйлівка Куп'янського району Харківської області (до 2024 року – село Першотравневе). Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок ворожого обстрілу. Воїну було 55 років.
Ігор народився в селищі Володимирець Рівненської області. У мирному житті був працівником лісгоспу. Обожнював футбол. Багато років грав за місцеву команду «Промінь». Також любив риболовлю.
Під час повномасштабного вторгнення Ігор воював у лавах 14-ої окремої механізованої бригади. Обіймав посаду старшого стрільця-оператора 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону.
«Справжній патріот! Той, хто лишився вірним своїм принципам до кінця. Побратими називали його «людина-усмішка». Справжній друг, той, хто вислухає, підкаже, підтримає та ніколи не залишить у біді! Той, хто не боявся сміятися смерті в обличчя! Він – найкращий тато, дідусь та люблячий чоловік! Приклад для своїх дітей та онуків, які, не дивлячись на свій маленький вік, говорять: дідусь – герой!», – сказала донька Катерина.
За службу Ігор Куц був нагороджений Почесними нагрудним знаком командира 14 ОМБр імені князя Романа Великого.
«Він був працьовитим господарем. Весь час допомагав по господарству дружині. Вона завжди мала на кого покластися, а діти завжди знали, що тато допоможе в будь-який момент», – поділилися рідні Ігоря.
«Він стояв міцно, боронячи нашу державу майже два роки. Попри свій немолодий вік, здійснив на війні подвиг справжнього Героя України. У найважчий для нашої країни час, він віддав своє життя за кожного з нас», – написала невістка Катерина.
Поховали захисника в селі Каноничі Рівненської області.
У нього залишилися дружина, син, донька, онук та онучка.
