Станіслав родом із села Рункошів Хмельницької області. Після закінчення Грушківського ліцею вступив до Кам'янець-Подільського коледжу ПДАТУ на спеціальність «Ветеринарна медицина». Після випуску в 2015-му працював ветеринаром на вівцефермі в селі Чабанівка. Наступного року був призваний на строкову військову службу в Президентський полк у місті Києві.
У 2018-2021 роках служив за контрактом у в/ч А2300 Збройних Сил України. Пройшов курс підготовки фахівців інженерно-саперних спеціальностей та здобув кваліфікацію сапера 1 класу. Брав участь в ООС на Донеччині та Луганщині.
29 січня 2021 року звільнився з армії після закінчення контракту, проте вже за 2 тижні повернувся до ЗСУ. З 12 лютого 2021-го служив у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Був сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу.
24 лютого 2022 року ще на світанку Станіслав повідомив рідних, що почалась повномасштабна війна. На той момент він перебував у шпиталі на лікуванні, однак вирішив його перервати та повернутися до побратимів, які боронили Луганщину.
За життя воїн неодноразово був відзначений нагородами: «За участь в антитерористичній операції», «Учасник АТО», «Операція об'єднаних сил. За звитягу та вірність», відзнакою командира 24 ОМБр, «За військову службу Україні», «За звитягу та вірність». А вже посмертно його нагородили орденом «Хрест Героя» від командира 24 ОМБр та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Мій брат був рішучим, відважним і мужнім воїном, вірним другом і побратимом, який віддано, ціною власного життя оберігав наш спокій, наше майбутнє, нашу країну від жорстокого ворога. Брат – це моя рідна, дорога та любляча людина, яку забрала у мене війна. Я пишаюся ним», – розповіла рідна сестра загиблого Тетяна.
Поховали Героя в рідному селі. Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин Староушицької ОТГ».
Вдома на Станіслава чекали батьки та сестра.
