Народився Василь у селищі Печеніжин Івано-Франківської області. Закінчив там школу. Працював на будівельних роботах в Україні, а згодом – у Польщі. Був хорошим майстром. У вільний час любив рибалити.
Під час повномасштабної війни, 25 жовтня 2022 року, був мобілізований. Захищав Батьківщину в складі 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», служив стрільцем-снайпером 2-ї гірсько-штурмової роти.
«Василя між собою ми кликали Вася Квас, так повелося ще зі школи. Він був надійним і вірним другом, який ніколи не відмовлявся допомогти, в його житті для друзів не було слова «ні». Про нього тільки хороші спогади, які викликають усмішку, яка завжди супроводжувала Василя. Він з особливою любов'ю ставився до дітей, часто пригощав їх солодощами та морозивом. Завжди тепло говорив про своїх племінників, братів і маму. Василь неймовірно любив зброю, риболовлю та походи в ліс по гриби. Будь-яка бесіда, з весни по осінь, починалась питаннями про риболовлю: «Коли на рибу? Де клює? Які нові вудки та аксесуари рибальські придбав?». Біля батьківського будинку він викопав малесенький ставок, в який запускав рибу, і де часто ми разом рибалили. Літом Василь часто ходив у місцевий ліс по гриби, мав свої місця. Не був лінивим до роботи. Вмів і меблі зробити, і на будові працювати. Кривава війна безжально забрала життя нашого Героя, безстрашного сина України, хорошого, розумного, надійного, завжди усміхненого, оптимістичного, гарного товариша. Він ніколи не ховався від труднощів, для нього обов'язок був – понад усе. Василь мав добрий характер, був добрим сином та братом, люблячим стрийком, вірним другом і доброзичливим сусідом. Ніколи нікому ні в чому не відмовляв, завжди приходив на допомогу», – розповів друг та колега Сергій Дудінчук.
Сержант Василь Кваснюк посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника у рідному селищі.
У Василя залишилася мама, двоє братів з родинами та друзі.
