Богдан народився в селі Терни Донецької області. В дитинстві переїхав з родиною на Луганщину. Навчався у школі №4 в місті Кремінна. Потім вступив до Харківського інституту управління кадрів та залишився жити в місті. Працював баристою у кав’ярнях. У 2021 році вступив на 2 курс Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, оскільки мріяв стати юристом.
24 лютого 2022 року чоловік зайнявся волонтерською діяльністю разом із однодумцями в Харкові. Пізніше приєднався до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ. Служив у 77-ій окремій аеромобільній бригаді. Обіймав посаду стрільця-снайпера.
«Богдан відважно виконав свій обов’язок громадянина України. Він був великим патріотом і завжди казав: «Хто, як не я, буде захищати?!», «Я раніше, ніж ви, повернуся до Кремінної». Він любив життя, тому і віддав своє життя заради своїх рідних, близьких, друзів», – зазначила його мама.
Поховали десантника на Алеї Слави кладовища №18 у Харкові.
У Богдана залишилсь мама Тетяна Володимирівна, брат Дмитро і дружина Антоніна.
