Олександр Вікторович був родом із села Дмитрівка Луганської області. У 1990 році здобув фахову освіту в Луганському професійно-технічному училищі №44. В цивільному житті займався фермерським господарством у рідному селі.
У вересні 2023 року чоловіка призвали до Збройних Сил України. Він поповнив лави 79-ої окремої десантно-штурмової бригади та вирушив обороняти Мар’їнський напрямок Донеччини. Воював на посаді стрільця-снайпера.
«Коханий мій, люблячий тато. Як же ми сумуємо за тобою, як хочеться обійняти та поцілувати тебе… Ти був і завжди будеш нашим Героєм. Герой з великої літери. Ти найкращий. Я знаю, що ти поряд. Ти не залишаєш нас із сином. Ти продовжуєш нас захищати, і ми це відчуваємо. Наш янгол-охоронець, ми тебе дуже любимо. Ти найкращий чоловік і татко. Ти в наших серцях, спогадах, а головне – в моїй душі, яка відчуває тебе навіть на такій великій відстані. Кохала, кохаю та буду кохати завжди, ми обов'язково ще будемо разом, я це точно знаю. Вічна пам'ять і вічний спокій. Спочивай з миром, ти назавжди в наших серцях», – написала дружина загиблого воїна.
Поховали десантника в місті Дніпрі.
Вдома на Олександра чекали дружина Анастасія та син Данило.
