Андрій народився в селі Половецьке Житомирської області. Навчався в місцевій школі. Потім здобув фах столяра будівельного, тесляра в Бердичівському професійному будівельному ліцеї. Працював на будівництві в Києві. Останні роки жив у Житомирі. У вільний час любив ходити з металошукачем, полюбляв риболовлю. Ніколи не сидів без діла.
Під час повномасштабної війни Андрій воював за Україну у лавах ЗСУ. Був бійцем 95-ї окремої десантно-штурмової бригаді. Обіймав посаду водія зенітно-ракетного взводу артилерійської батареї.
«На початку травня 2022-го сам пішов в армію, не зміг вдома сидіти. Таких, як він, більше немає. Він був гарним батьком, коханим чоловіком, люблячим сином і братом, який завжди прийде на допомогу. Він – людина-посмішка, з якою нічого не страшно. Завжди казав: «Ну, чого ти? Я ж поруч». Він був опорою для сім'ї. Багато про що мріяв і хотів зробити, але не встиг. Так мало провів часу з сином Михайлом і донькою Юлією. Для нас він – герой, який назавжди залишиться в серці. Ми завжди пам'ятатимемо його, він був світлом в нашому житті. Я так тебе кохаю», – розповіла дружина загиблого Неліна.
Поховали десантника на Смолянському військовому кладовищі у Житомирі.
Вдома на Андрія чекали батьки, сестра, дружина, донька і син.
