Максим народився в селі Карабутове Сумської області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі імені Павла Ключини. Потім здобув професії слюсаря з ремонту автомобілів та електрогазозварника в Конотопському професійно-технічному училищі. Працював на будівництвах. З 2017 року жив у селі Обмачів на Чернігівщині. Вільний час Максим проводив разом із родиною. Дуже любив футбол, обожнював цю гру ще з дитячих років.
Після початку повномасштабної агресії Максим отримав повістку. Згодом був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Був кулеметником. Воював у Костянтинівці та біля Часового Яру на Донеччині.
«Ми зустрілися з Максимом, коли були студентами. Це було кохання з першого погляду. Кілька місяців ми зустрічалися, а в липні 2010 року одружилися. Згодом у нас народилася донька Ілона. А у вересні 2020-го – Єва. Максим був дуже добрий, люблячий батько та чоловік. У своїй професії він був дуже талановитим майстром, швидко вчився іншим будівельним професіям, мав золоті руки! Любив землю, ніколи не мріяв постійно жити у великому місті. Я погано пам’ятаю той страшний день, коли мені повідомили про загибель коханого. Досі здається, що це страшний сон, і так хочеться прокинутися…» – розповіла дружина полеглого бійця.
Максима поховали в селі Обмачів.
У захисника залишилася дружина Марина, доньки Ілона та Єва.
