Народився Олег у селі Германівка Київської області. Здобув повну середню освіту. Працював у ТОВ «Олбрізсервіс». На дозвіллі любив займатися слюсарством.
Під час повномасштабної війни Олег боронив Вітчизну в лавах 59-ої окремої мотопіхотної бригади. Воював на посаді навідника 2 кулеметного взводу 1 стрілецького взводу 1 стрілецького батальйону. Своє псевдо отримав за те, що дуже любив тишу.
«Довгих 11 місяців і 12 днів наша родина жила в невідомості, в крихітній надії, що наш Олєжка повернеться. Кожен день був сповнений тривоги, кожна новина з фронту віддавалася гострим болем у грудях. Ми чіплялися за будь-яку згадку, будь-який натяк, обдзвонювали гарячі лінії, зверталися до волонтерів, до побратимів, державних і недержавних установ з надією отримати хоч якусь інформацію. Ми молилися. Молилися щодня, щогодини, щоб він був живий, щоб він просто знайшовся. Пам'ятаю той день, коли він пішов. Його очі горіли рішучістю. Він був сповнений віри в нашу перемогу, в справедливість. Він завжди був таким – життєрадісним, сміливим, чесним, готовим прийти на допомогу. Для мене мій Олєжка був не просто братом, він був моїм найкращим другом, моєю опорою, моїм захисником. Ці довгі місяці пошуків були нестерпними. Кожен невідомий номер телефону викликав шалене серцебиття . Кожне повідомлення в соціальних мережах змушувало завмирати. Ми переглядали сотні фотографій та відео, вдивлялися в кожне обличчя, сподіваючись побачити його рідні риси. Надія то спалахувала яскравим вогнем, то згасала, залишаючи по собі лише гіркий присмак розчарування. І ось прийшла страшна звістка. Звістка, яка розірвала наше серце на мільйон осколків. Мій Олєжка, мій мужній, мій любий братик загинув. Він загинув, захищаючи нашу землю, нашу свободу, наше майбутнє», – написала сестра Олена Петруненко.
«Біль, який ми зараз відчуваємо, неможливо описати словами. Це порожнеча, яка нічим не заповниться. Це рана, яка ніколи не загоїться. Ми втратили не просто воїна, ми втратили частинку себе. Мій брат назавжди залишиться в моєму серці , в нашій пам'яті. Його мужність, його самовідданість, його любов до України – це приклад для нас усіх. Він – герой . І я пишаюся тим, що є його сестрою», – додала вона.
Поховали Олега в рідному селі.
У захисника залишилися мати, сестра і брат.
