Семен народився у селі Яришів Вінницької області. Навчався у Центрі професійно-технічної освіти №1 у Вінниці. З дитинства обожнював спорт, особливо футбол. Згодом грав за яришівський ФК «Титан», а потім уже захищав кольори команди свого полку – ФК «Ягуар».
1 грудня 2020 хлопця призвали на військову службу до 8-го полку оперативного призначення ім. Івана Богуна Національної Гвардії України. Був гранатометником. У березні 2021-го уклав контракт і продовжував захищати України.
За словами сестри Каріни, Семен був душею взводу та роти. Якийсь час виконував обов'язки командира двох відділень взводу – найпозитивніша і найнезламніша команда друзів. До нього завжди прислухалися, питали поради, всі з ним дружили, тому що він був дуже відкритим, добродушним, легким на підйом, емоційним, усміхненим, жартівливим, дуже щедрим. А ще хлопець дуже любив своїх рідних.
З початком повномасштабного вторгнення Семен брав участь у запеклих боях, відбиваючи наступ російських окупантів на різних напрямках. Зокрема, брав участь в обороні Київської області, згодом перемістився на Донбас.
За місяць до загибелі Семен приїхав додому на два тижні. Він хотів одружитися з коханою дівчиною та мріяв, щоб вона завагітніла. Але не встиг. 17 серпня боєць повернувся на війну.
Восени підрозділ Семена брав участь у контрнаступі під Лисичанськом в районі с. Білогорівка. Але, на жаль, з цього бою юний захисник вже не повернувся.
«Тобі навіки 20. Ти завжди казав мені, що ти не боїшся померти, що твій найбільший страх – це як буде нам, а нам без тебе ніяк, сьогодні ми померли разом із тобою. Ми померли разом із тобою. Ось вам і ціна контрнаступу... Цвіт нації, який мав будувати майбутнє України», – написала сестра.
У Семена залишилися батьки, сестра та наречена.
