Дмитро народився у місті Сєвєродонецьк на Луганщині. Після 9 класів місцевої школи закінчив Луганський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Потім здобув фах тілоохоронця в Сєвєродонецькому ПТУ №24. Працював торговим представником у продуктовій компанії. Захоплювався машинами, спортом, військовою справою, дуже любив тварин. Після закінчення війни мріяв завести єнота і відкрити власний бізнес.
З 2016 року служив за контрактом у лавах Збройних сил України. Брав участь в АТО/ООС.
Під час повномасштабної війни захищав Україну у лавах 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. Був командиром відділення у розвідувальному взводі. Брав участь у боях за Ізюм, Кам’янку, Богородичне, Олександрівку, Лиман, Білогорівку.
«Дмитро був професіоналом. Сміливий, рішучий, ризиковий. 21 травня о 5:45 ранку в лісовому масиві «Сосна» поблизу Богородичного разом зі своїм взводом попав під шквальний танковий та артилерійський обстріли. Я отримав вогнепальний багатоуламковий перелом нижньої третини кінцівки. Будучи пораненим в ногу й отримавши важку контузію, Дмитро під вогнем противника надавав домедичну допомогу важкопораненим побратимам. Попри щільний вогонь ворожої артилерії, евакуював мене в безпечну зону для передачі медикам батальйону. Завдяки йому я залишився живим. Після лікування Дмитро повернувся до підрозділу, де продовжив виконувати бойові завдання, знищувати ворожу техніку та коригувати вогонь нашої артилерії. На рахунку Дмитра троє врятованих життів», – розповів командир загиблого Роман.
Поховали військовослужбовця на Алеї Слави в Черкасах. Посмертно Герой нагороджений почесною відзнакою «Захисник України – Герой Черкас».
У Дмитра залишилися батьки, сестра і дружина.
