Микола народився в селі Остапівка Чернігівської області. Жив у Києві. До 4 класу навчався у столичній школі №67, а у 1983 році сім’я на п’ять років виїхала в робоче відрядження до Німеччини. У 1988-му в Києві вступив до технічного училища. Паралельно під час навчання закінчив курси кіномеханіків та працював у Палаці культури імені Корольова. У 1991 році був токарем на київському заводі «Радіоприлад».
На початку 90-х проходив строкову службу у Повітряних силах. У 1995 – 2002 роках працював водієм в Генеральній дирекції з обслуговування іноземних представництв (ГДІП). У 2002-му Микола поїхав до столиці Бразилії – його призначили на посаду спеціаліста у Посольстві України. Під час збройного нападу злочинців на Посольство він мужньо знешкодив нападників і захистив колег. 3 вересня 2002 року Миколу нагородили почесною золотою відзнакою ГДІП. У 2004 році повернувся до Києва та продовжив працювати в Генеральній дирекції до жовтня 2005 року.
У 2006 – 2014 роках працював на різних підприємствах, в тому числі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Мав хист керувати різними видами транспорту.
У 2015 році чоловік став на захист Батьківщини. Воював у зоні АТО в лавах 30-ї окремої механізованої бригади. Був командиром відділення підвозу боєприпасів взводу матеріального забезпечення 2-го механізованого батальйону військової частини. Пройшов важкі бої за Авдіївку та Костянтинівку. Тоді у Миколи сильно погіршилося здоров’я, тож незабаром він звільнився з військової служби.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік допомагав ЗСУ, чим міг. Записався добровольцем до ТрО. У лютому 2023 року долучився до 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ. Обіймав посаду механіка-водія евакуаційного відділення взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 1-го батальйону спеціального призначення. Воював на Запорізькому напрямку, на території Серебрянського лісництва, у боях за Кремінну та Нью-Йорк.
За гідну службу Миколу нагородили низкою відзнак, серед яких: «За участь в антитерористичній операції», «Ветеран війни – Учасник бойових дій», «Ветеран військової служби», нагрудним знаком військової доблесті «Гвардія», медаллю «За службу державі».
Посмертно воїнові надали звання «головний сержант», а також нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
«Батько був люблячим, щирим, працьовитим, мужнім, відданим», – сказала донька Вікторія.
Поховали Миколу в селі Багрин на Київщині.
У нього залишилися дружина, син і донька.
