Дмитро народився 5 липня 1990 року в Миколаєві. Закінчив Національний університет імені В.О. Сухомлинського за спеціальністю «інженер-механік». Працював начальником відділення пожежного поїзда станції Миколаїв Одеського загону воєнізованої охорони «Укрзалізниці».
Після повномасштабного вторгнення служив у 208-й зенітній ракетній Херсонській бригаді. Воїн самостійно розробив радіокерований кулемет, який називав «мініустановкою ППО». Близько місяця використовував його на бойових завданнях, поки у пристрій не влучив безпілотник.
«Дмитро вирішив поїхати на виїзд з побратимами та показати, як користуватися приладом за його відсутності. Вони побачили розвідувальний дрон і підбили його. Почали складати цей радіокерований кулемет, але в цей час прилетів «Ланцет». П’ятеро хлопців вижили, ніхто не отримав ушкоджень, слава Богу. А мій чоловік загинув, тому що був поряд зі своїм винаходом, біля якого впав дрон. Він помер у кареті «швидкої» від крововтрати», – згадала дружина Анастасія.
Військовослужбовця посмертно нагородили Комбатанський Хрестом, орденами Херсонської зенітної ракетної бригади та «За мужність» ІІІ ступеня, а також відзнакою «За взірцевість у військовій службі».
«Загинув мій коханий та найкращий чоловік, який залишиться в наших серцях героєм. Дмитро був найкращим з найкращих: розумний, винахідливий, добрий, чесний, відповідальний. Завжди хотів усім допомогти та всіх врятувати», – додала дружина.
Поховали захисника у рідному місті.
У нього залишилися дружина Анастасія та син Кіріл.
