Едуард Віталійович був родом із Закарпаття. Навчався у Мукачівському аграрному технікумі за спеціальністю «Фермерське господарство». Займався боксом. Любив собак. Обожнював читати вірші. У мирному житті працював на ТзОВ «Флекстронікс», де обіймав посаду розподілювача робіт.
Під час повномасштабної війни захищав Україну в складі 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Був командиром відділення. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни» та медаллю «Учасник бойових дій».
«Він був завжди веселим, енергійним, із чудовим почуттям гумору. Його в будь-який час можна було попросити про допомогу. Едуард був справжнім патріотом своєї держави і міг виручити у важкий момент. Нам дуже його не вистачає…», – розповів один із найкращих друзів загиблого Екман Роланд.
Поховали воїна на Алеї слави в Мукачеві.
У Едуарда залишилися рідна тітка, кохана дівчина та друзі.
