Андрій народився у селищі Ясіня на Закарпатті. Після школи закінчив Тячівський професійний ліцей. Вищу освіту здобув у Чернівецькому національному університеті імені Ю. Федьковича. Усе своє життя вчився чомусь новому, однак не одразу зміг знайти роботу за покликанням та освітою. За що б не брався – робив старанно та бездоганно, не зупинявся на шляху до мети.
Знайшовши найкращих викладачів-тренерів, став професійним масажистом і працював у санаторії «Гірська Тиса» у селі Кваси. Він дуже любив життя. Захоплювався природою, фотографував і знімав відео, підкреслюючи її красу. Їздив по горах на велосипеді і все життя займався спортом.
Коли почалася повномасштабна війна, Андрій з перших днів приєднався до лав війська, хоча до цього не мав жодного досвіду. Служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Разом із побратимами вирушив на передову захищати Україну від російських окупантів.
«Наш Андрій – доброволець. В армії не служив, але на війні з перших днів, бо інакше не міг. Він казав: «Кожен чоловік може стати солдатом та не кожен солдат може стати воїном»... Ти став справжнім Воїном, Андрійку. Ти врятував багато людей, але себе не зміг. Ми дуже пишаємося тобою, але великий біль втрати не полишає наші серця... Любитимемо і пам'ятатимемо тебе вічно», – зазначила мама Жанна.
Поховали захисника у рідному селищі на Закарпатті.
У Андрія залишилися батьки, сестра і кохана дівчина.
