Олександрові було 25 років. Народився у селищі Красноїльськ на Буковині. Проживав у Скороходовому, а потім у Чутовому Полтавської області.
Після закінчення Скороходівської загально-освітньої школи навчався у Полтавському професійному училищі №23. За фахом – столяр. У 2016-му підписав контракт зі Збройними Силами України, а через три роки боронив Україну на сході.
Займався військово-патріотичним вихованням дітей. Був директором клубу «Штурм», волонтерив.
Під час повномасштабного вторгнення знову став на захист України. Обіймав посаду старшого бойового медика окремої роти розвідки 38-ї бригади морської піхоти України.
Нагороджений медалями «За військову службу Україні», «За незламність духу», «Ветеран війни»; нагрудним знаком начальника Генерального штабу, головнокомандувача ЗСУ – «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня та нагрудним знаком міністра оборони України «Знак пошани».
«Саша був люблячим чоловіком, найкращим батьком, прекрасним сином і братом. Ми пишаємось ним, він справжній герой. У наших серцях назавжди залишиться усміхненою, світлою та доброю людиною», – сказала дружина Дарія.
Поховали воїна в селищі Скороходове Полтавської області.
У нього залишилися мати, два брати, донька, дружина та маленький син.
