Вадим народився в селі Воловодівка Вінницької області. Закінчив професійно-технічне училище №14 в селищі Вороновиця, здобув професії штукатура, лицювальника-плиточника, маляра. Працював за фахом на фірмі «Star-Bud Yevko» в Польщі. Вільний час присвячував родині, яку дуже любив.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік повернувся на Батьківщину. Восени 2022-го приєднався до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ. Службу проходив у 81-ій окремій аеромобільній бригаді. Обіймав посаду навідника в 90-му окремому аеромобільному батальйоні.
«Вадим був надзвичайно життєрадісний, енергійний, добрий, чуйний, працьовитий та дружелюбний чоловік. Він поспішав жити, наче знав, що йому відведено дуже мало часу. Кохання всього його життя – це наша маленька донечка Златуся, яку він надзвичайно чекав та обожнював», – розповіла дружина полеглого бійця Інна.
«На початку війни, коли усі виїжджали за кордон, моя дитина повернулась з-за кордону, щоб захищати Україну. Мій син був хоробрий і завжди вірив у перемогу нашої країни», – написала Ельвіра Луценко-Пилипенко.
Поховали військового в рідному селі.
Вдома на Вадима чекали мама, брати, сестри, дружина і донька.
