Віктор народився 3 жовтня 1985 року в місті Берестин. Його виховували мати, бабуся та дядько, який фактично замінив батька. З юних років Віктор звик бути опорою для родини. Закінчив школу №1, потім опанував у місцевому професійному ліцеї №28 спеціальності маляра-штукатура, плиточника та майстра оздоблювальних робіт. Понад 13 років працював маляром.
5 березня 2022 року Віктор добровільно доєднався до війська. Служив бойовим медиком у 121-му окремому батальйоні 113-ї окремої бригади територіальної оборони. Мав статус учасника бойових дій і нагороду від стрілецького взводу.
«Він був сонечком – добрий, ніжний, завжди посміхався. Допомагав мені у всьому, був опорою. Він рятував життя, але ніколи не вихвалявся цим. Ми були тільки одне в одного: на жаль, за життя Віті не змогли народити діточок, але дуже хотіли, він любив дітей. Мріяли подорожувати, планували після війни об'їздити всю Україну. Він любив майструвати. Хотів відкрити майстерню по дереву. Плів браслети та фастекси із паракорду для себе та побратимів, і навіть плів браслети для дітей побратимів», — розповіла дружина Тетяна.
Віктора Лисенка поховали у місті Берестин на Центральному кладовищі.
У пам’ять про оборонця на Алеї Слави в Берестині встановили меморіальну дошку.
У Віктора залишилася дружина.
