Богдан народився у місті Вугледар Донецької області. Закінчив Запорізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Вищу освіту здобув на юридично-правовому факультеті Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
У 2016-2019 роках у складі 80-ої окремої десантно-штурмової бригади брав участь в АТО/ООС. Був командиром бойової машини. Пройшов такі гарячі точки: Невельске, Піски, шахта Бутівка, Донецький аеропорт, Широкине, Щастя.
Після звільнення з армії поїхав до рідного міста та пішов працювати на шахту імені Сургая. Хоча планував повернутись до ЗСУ.
24 лютого 2022 року Богдан був у госпіталі, проте залишив його та поїхав до столиці. Там зустрівся із побратимами та разом із ними у складі ТРО став на захист Києва й області. У березні приєднався до лав 63-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. Обіймав посаду старшого механіка-водія розвідувальної роти.
«Мій син був воїном, який понад усе любив Україну. Завжди говорив: «Мама, ніхто крім нас». Чесний, світлий, доброзичливий, відданий Україні», – розповіла Оксана Скрипниченко.
Поховали захисника в селі Погарисько на Львівщині.
У Богдана залишилися мама, діти Владислав і Аліса, рідні, близькі, друзі та побратими.
