Віталій народився у Львові. Після школи закінчив Ставропігійське вище професійно-технічне училище, де здобув професію автослюсаря. Обожнював паяти різні конструкції, грати в комп'ютерні ігри та гострити ножі. Займався програмуванням, створював сайти. У 20 років долучився до лав Збройних Сил України. Після закінчення 3-річного контракту працював за кордоном. Останні 5 років проживав з родиною у місті Дубно.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Віталій знову став на захист рідної країни. Служив у 65-ій окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду командира танка.
«Віталік був світлою, позитивною та життєрадісною людиною. Він, мабуть, народився, щоб бути військовим, адже у цивільному житті дуже сумував за військовою службою, за танком. Завжди казав, що він житиме, бо ще не народився «той окупант, який може його вбити». Дуже за ним сумую. Але часто бачу його в нашому синові», – сказала дружина Анастасія.
За життя Віталій був нагороджений нагрудними знаками «Ветеран війни» та «Золотий хрест», а вже посмертно – медаллю «Захиснику Вітчизни» та званням «Почесний громадянин міста Дубно».
Поховали воїна в місті Дубно на Алеї Слави.
У Віталія залишилися син, дружина й мама.