Юрій родом з села Бистриця Івано-Франківської області. Закінчив там школу. До великої війни кілька місяців працював у РФ перевізником деревини.
Однак після повномасштабного вторгнення чоловік одразу вирішив повертатися на Батьківщину, перетнувши 5 країни. На початку березня Юрій записався добровольцем до Надвірнянського військкомату та очікував на дзвінок. Через два тижні знову наполегливо звернувся до них з проханням взяти його захищати й обороняти Україну. 7 травня 2022 року вирушив навчатися до Львівщини. Через декілька місяців його перевели на Миколаївщину, де чоловік став бійцем 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського ВМС ЗСУ. Разом із підрозділом вирушив на Донеччину.
30 жовтня 2022 року в Авдіївці Юрій отримав осколкові поранення плеча. Після реабілітації повернувся на службу з осколком, який так і не змогли витягнути. Отримав звання молодшого сержанта та став командиром відділення розвідгрупи-командиром бойової машини.
«Юрчик був дуже веселим та одночасно серйозним, відважним і справедливим, не боявся важкої роботи. Ще маленьким хлопчиком любив грати з братом у війнушки. Любив зброю та хотів стати військовим. Коли виповнилося 18 років, хотів служити в армії, аде двічі отримав відмову», – розповіла сестра загиблого Христина.
Поховали морпіха у рідному селі.
В Юрія залишилися батьки та сестри.
