Володимир Давиденко народився в місті Красногорівка Донецької області. Опанував професію маркетолога в Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Туган-Барановського. Працював приватним підприємцем.
«Вовчик – він так у мене записаний у телефоні, був єдиною дитиною в нашій родині. Син ріс звичайним хлопцем. Захоплювався музикою. Дуже любив тварин: у нас у дворі були вівчарки, а в будинку – дворняжка Тошка. Свого часу трохи захопився боксом, але за рік син вирішив покинути тренування, хоч і мав великі перспективи в цьому спорті», – розповів батько Ігор.
У 2014 році, після початку війни, майно родини Давиденків майже все постраждало, і Володимир переїхав до міста Кропивницький. Там познайомився з дівчиною Веронікою, з якою одружився. Працював у барі.
Маючи «білий квиток», Володимир у жовтні 2016 року пішов до військкомату та підписав перший контракт на 3 роки з військовою частиною А0666.
«Військова справа – це моє. Я розумію, куди я йду», – сказав він рідним.
28-ма окрема механізована бригада, в якій служив Вальтер, виконувала бойові завдання на Донецькому напрямку, а саме тримала Красногорівку, Марʼїнку, Новомихайлівку.
1 листопада 2021 року Володимир підписав контракт з 36-ю окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського (в/ч А2802). Був навідником десантно-штурмового відділення.
Наприкінці 2021 року бригаду морпіхів з Миколаєва направили до Маріуполя, де військовослужбовці, в тому числі й Володимир Давиденко, зустріли повномасштабне вторгнення.
Коли Володимир із побратимами зміг прорватися на «Азовсталь», його нагородили орденом «За мужність» III ступеня. А медаллю «Честь. Слава. Держава» воїна відзначили вже посмертно.
«Олег Корамов, командир мого сина, в інтерв’ю розповів, як він загинув. Про те, що вони тримали позиції на металургійному заводі «Азовсталь» – на «Трубі», «Урані» та «Лотосі». А ще розповів, що Вова був позитивною людиною і надійним солдатом: на якому напрямку Вовчика не поставиш, на якій позиції чи яке не даси завдання – він завжди все виконував, що б не відбувалося навколо», – поділився батько.
Поховали оборонця Маріуполя на Алеї почесних поховань Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.
Вдома на нього чекали мати, батько, дружина та донька.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
