Вадимові було 26 років. Він народився в Харкові. 2017 року закінчив Національну академію Національної гвардії України за військовою спеціальністю – офіцер по роботі з особовим складом, референт-перекладач. Проходив службу в окремому загоні спеціального призначення Східного територіального управління Національної гвардії України.
Брав участь в АТО/ООС. З перших днів повномасштабного вторгнення продовжував боронити Україну.
«Вадим був надзвичайно щирим, добрим та іронічним. Ми з ним познайомились, коли я прийшов до загону. Він тоді мені здався дещо відстороненим і замкненим. Проте пізніше виявилося, що це – товариш, про якого можна лише мріяти. Дуже надійний. Ніколи не цурався допомогти, при цьому своїм проблемам давав раду переважно сам. У бойовій роботі він був рішучим, але завжди залишався з холодною головою. Вадим переважно спеціалізувався на тактичній медицині, але постійно розвивався і допомагав нам. У нього це дуже класно виходило. Він знав та вмів дуже багато. Останнім часом він почав освоювати аеророзвідку, і тут також він діяв дуже професійно», – сказав побратим з позивним «Боксер».
У Вадима Манька залишилися дружина та інші рідні.
Захисник нагороджений медалями «За військову службу Україні», «Захиснику Вітчизни» та відзнакою президента України «За участь в антитерористичній операції». Посмертно був удостоєний звання Герой України.
У Харківському ліцеї №54 відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику. Також Харківська міськрада перейменувала вулицю Чкалова на вулицю Вадима Манька.
