Микола народився в селі Шибена Хмельницької області, жив у селі Святець. Закінчив професійно-технічний ліцей в обласному центрі. Під час навчання цікавився боксом. Згодом почав їздити працювати за кордон. Пройшов строкову службу і знову повернувся на заробітки.
У квітні 2022 року чоловік долучився до лав ЗСУ. Служив у 36-му окремому стрілецькому батальйоні, що в складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади.
За час служби бійця нагородили нагрудними знаками «Сталевий хрест», «За честь і славу» II ступеня, «За зразкову службу», а також подяками за сумлінне виконання службових обовʼязків.
«Один на мільйон, найкращий із найкращих, найдобріший, сміливий, хоробрий, мужній, розумний, ввічливий, вихований, співчутливий, готовий допомогти будь-якої миті в будь-якій ситуації. Завжди підтримає, завжди виручить. Це і є мій найкращий син Колька. Я завжди пишалася ним, пишаюся та пишатимуся. Бо він був вірний своїй родині та українській землі, своїм побратимам і українському народу. Назавжди у моєму серці, у моєму розумі. Кожного дня, кожної хвилини, кожної секунди» – написала мама воїна Оксана Богданівна.
«Микола був дуже світлою та чудовою людиною, ніколи б нікого не залишив у біді. Мене багато чому навчив і завжди підтримував, хоч і самому було важко. У памʼяті всіх його близьких він буде яскравим промінчиком сонця. Сумуємо і памʼятаємо!» – сказала його дівчина Каріна.
Посмертно Миколу Семенюка нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника в селі Святець на Хмельниччині.
У нього залишилися батьки, двоє молодших братів, сестра з племінницею та кохана дівчина.
