Іван народився у Тростянці і провів тут усе життя. В армії не служив за станом здоров’я. Працював будівельником. Мав дві пристрасті: полювання і риболовля.
Із перших днів повномасштабної війни Іван допомагав українським військовим. Спершу – повідомляв, де знаходяться колони ворога. А після того, як вивіз свою родину до Польщі, 14 березня повернувся до рідного міста й приєднався до добровольчого формування Тростянецької територіальної громади №1. Дружина Івана пригадує, що тоді потрапити до міста йому допомогло знання всіх таємних стежок. Адже Іван часто полював у тих місцях. Понад усе він хотів допомагати звільняти Тростянець від росіян.
«Він був найкращим чоловіком, батьком і другом. Зробив усе, щоб ми жили в кращій країні. Нам його дуже не вистачає», – сказала дружина Ірина Мартиновська.
Іван посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У Тростянці вулицю 1-го травня перейменували на честь Івана Мартиновського.
У чоловіка залишились дружина, син і донька, яким на момент загибелі батька було 11 і 15 років відповідно, та вітчим.
