Микола народився в місті Ічня, що в Чернігівській області. Закінчив вісім класів тамтешньої ЗОШ №5, а потім вивчився на тракториста і слюсара-наладчика широкого профілю в Ічнянському професійному аграрному ліцеї. Проходив строкову службу в Гончарівську, в танкових військах. У цивільному житті працював в Ічнянському колгоспі. Обожнював рибалити.
Весною 2015 року чоловік отримав повістку і вирушив захищати Батьківщину на східному фронті. У 2016-му потрапив у госпіталь з переломом ноги, деякий час ще служив у пункті постійної дислокації в Рівному. У 2018-му підписав контракт та продовжив службу в лавах ЗСУ на посаді залізничника. Нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО».
2 серпня 2022 року знову став на захист України. Обіймав посаду механіка-водія танкового взводу танкової роти танкового батальйону 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
«Мій син був спокійним, врівноваженим, життєрадісним. Завжди приходив на допомогу. Мав добре серце, щирі думки та чудову усмішку, а також легкий і покладистий характер», – розповіла мама Галина Іванівна.
Попрощалися з воїном та поховали його в Ічні.
У Миколи залишилися мати, сестра та брат.
