Іван Русланович родом із села Старий Гвіздець Івано-Франківської області. Закінчив Коршівське професійно-технічне училище та здобув професію слюсара-механіка сільськогосподарської техніки. Одружився та переїхав до міста Коломия. До 2019 року служив за контрактом в армії. Коли звільнився, поїхав працювати за кордон.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік був на роботі. 25 лютого 2022 року він повернувся на Батьківщину. А вже за два дні вступив до лав Збройних Сил України і вирушив на фронт. Служив Іван у 63-ій окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду начальника складу взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону. Брав участь у звільненні Херсонщині та боях на Донеччині.
«Я думала, що не буває такого щирого, чуйного і справедливого чоловіка, поки не зустріла його. Він був моїм всім: підтримкою, опорою, захистом, радістю. Ми будували спільні плани на майбутнє, але з приходом війни все стало на паузу… Я хотіла тебе вберегти від війни. Я хотіла, але не змогла. Бо коли в Україну прийшла ця війна, ти сказав: «Ну хто, як не я?» – написала Марія Мазничка, дружина полеглого захисника.
Поховали Героя в селищі Гвіздець.
У Івана залишилися батьки, дружина, по троє сестер і братів.
