Віталій народився в селі Криничне Кіровоградської області. Закінчив Устинівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Відслужив 2 роки військової служби у Латвії. Коли повернувся додому, влаштувався на роботу. Працював на цегельному заводі, в комунальному господарстві, лісництві, службі ритуальних послуг, їздив на заробітки. Жив із родиною в селі Борисівка на Вінниччині. Писав вірші. Любив риболовлю та спорт. Обожнював відпочивати разом із сім'єю. У родини була традиція: щовихідних їздити у ліс, а взимку – кататись на санчатах.
Під час повномасштабної війни чоловіка мобілізували до лав 118-ої окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Він проходив службу на посаді командира відділення у мінометній батареї.
«Загинув Віталій і з ним загинула я. Він був тим чоловіком, якого більше у світі немає. Тим чоловіком, з яким хотілося засинати і прокидатись вранці. Який розумів з пів слова мене і дітей. Я тільки подумала, а він вже робив. Мій всесвіт, без тебе важко. Кохаю від землі до неба. Ми зустрінемося з тобою на хмаринках», – написала його дружина Алла.
Поховали Віталія в рідному селі Криничне. Це було його проханням перед останнім бойовим виходом – щоб його поховали біля батька.
У захисника залишились мама, брат, дружина і двоє дітей.