Валентин народився в селі Тур’я-Ремета Закарпатської області. Навчався у місцевій школі. Потім закінчив професійний ліцей, де опанував професію оператора комп’ютерного набору. Був активним учасником спортивних, туристичних змагань, турнірів, походів. Улюбленим заняттям з дитинства був футбол. У вільний час завжди збиралися з друзями і організовували футбольні ігри. Його кредо було: «Життя – це рух, рух – це спорт». Також захоплювався риболовлею. Любив відпочивати на природі, збирати гриби, кататися на мотоциклі. Разом з коханою мріяли про весілля та створення сім‘ї.
У березні 2022 року Валентин став на захист рідної землі у складі 68-го батальйону «Закарпатські Шаркані» 101-ої окремої бригади територіальної оборони. Обіймав посаду стрільця. Майже 1, 5 року разом із побратимами гідно захищав себе, рідних та всю Україну.
«Його усмішка – з цього все почалося. Щира, добра, привітна, сонячна, промениста, яка зігріла мою душу. І його глибокі очі, в яких я побачила не лише відображення, а сенс життя. Разом з коханим я відчула, як це: по-справжньому кохати і бути коханою. Ми мріяли про весілля, створення сім’ї, хотіли дітей. Коханий був би найкращим батьком. Будували плани на щасливе мирне майбутнє… Були щасливі, кохані, усміхнені… А клята війна зруйнувала все вмить… Валентин був щирим, добрим, усміхненим, справедливим, надійним другом, родину любив і поважав, завжди всім допомагав. У пам‘яті, спогадах, серцях рідних і знайомих він залишиться зі щирою посмішкою та сміливим серцем! Любимо і сумуємо… Ти став ангелом в небі, і нам без тебе важко. В наших серцях ти назавжди живий… Біль втрати не згасне ніколи. В наших спогадах житимеш ти. Твою посмішку, добре серце, погляд і голос будем ми пам'ятати завжди! Наш мужній, щирий, хоробрий, Наш рідний, серцю дорогий! Вічна пам‘ять, серденько, вічний спокій тобі і твоїм побратимам!» – написала кохана загиблого Леонора Ступак.
Поховали воїна в рідному селі.
У Валентина залишилися батьки, брат, бабуся, кохана дівчина, друзі, побратими та вся велика любляча родина.
