Василь народився 8 серпня 1988 року в селі Кушниця Закарпатської області. З юних років працював на будівництві. Усе, за що брався, робив майстерно. Любив природу, особливо гори та ліси. Був активним учасником рибальсько-мисливської громади, дбав про диких тварин, підгодовуючи їх їжею та сіллю взимку, а також охороняв рибний фонд місцевих водойм.
Василь мав веселу вдачу і чудове почуття гумору, в юності був гравцем місцевої ліги Клубу веселих і кмітливих. Його називали душею компанії, адже де він був – там лунав сміх.
З початком повномасштабного вторгнення Росії добровільно став на захист рідної землі. Він служив стрільцем у 72-му окремому батальйоні міста Хуст, який входить до складу 101-ї окремої бригади територіальної оборони. У квітні 2022 року разом з підрозділом вирушив на схід України.
«Гідний син нашої Батьківщини – почесний громадянин села Кушниця, в якому народився, виріс і яке щиро любив. Мріяв розвивати та розбудовувати його, а також прилеглі села. Василь душі не чаяв у своїй великій родині, був улюбленцем бабусь та тітоньок, допомагав старшим родичам. Підтримував сімейні традиції, а також створював наші власні. Легко знаходив спільну мову з усіма поколіннями і був справжнім другом для багатьох. За свої 33 роки він прожив насичене життя і зробив стільки, скільки деякі не змогли б навіть проживши до глибокої старості. Своїм прикладом навчив нас радіти життю та до всього ставитися з гумором. Надзвичайно любив нашого сина. Вірю, що він спостерігає за нами з неба, оберігає нас і обов'язково пишається», – розповіла дружина Ерна Костраба.
Василя Кострабу поховали у рідному селі.
У нього залишилися батьки, дружина, син, брати, рідні та друзі.
