Ігор народився у селищі Квасилів Рівненської області. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування, де опанував професію еколога. Певний час працював за фахом, проте його душа лежала до іншого: любив робити щось руками, захоплювався комп’ютерами, ніколи не відмовляв, якщо просили щось полагодити чи налаштувати. До вторгнення працював на Квасилівському ливарно-механічному заводі.
З початком повномасштабної війни, 6 березня 2022 року, чоловік без роздумів поповнив лави захисників. Службу проходив у 68-ій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Після навчання став старшим бойовим медиком. Разом із побратимами боронив Донеччину.
«Ігор добровільно пішов захищати свою країну. Із самого початку і до кінця був на нульовій позиції. Побратими зазначили, що Ігор був справжнім воїном, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу. З честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі українському народу та Україні», – розповів його батько Віталій.
«Він завжди намагався усім допомогти, для нього не було значення, що це за людина – якщо міг щось зробити, то робив, без жодних відмовок. «Мамо, я прийду, не переживай, я обов’язково прийду. Але потім залишуся в армії», – запевняв Ігор», – додала його мама Тетяна.
«Він був надзвичайно начитаним та інтелектуальним. Пригадуючи, яким він був учнем, його шкільна вчителька сказала, що, мабуть, у Квасилівській бібліотеці не було жодної книги, яку б не прочитав Ігор. Був справжнім патріотом та понад усе любив Україну», – зазначили у Рівненській РДА.
Поховали військового на батьківщині його батьків – в селі Нараїв Рівненської області.
В Ігоря залишилися батьки та брат.
