Денис народився 4 вересня 1999 року в селищі Меліоративне Дніпропетровської області. З 2021 року працював механіком транспортного цеху на тепловозоремонтному заводі. У 2024 році закінчив Український державний університет науки і технологій за спеціальністю «прикладна механіка».
Захоплювався грою у футбол і був арбітром у федерації футболу Дніпропетровської області.
Після повномасштабного вторгнення служив командиром гранатомета протитанкового взводу 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Псевдо «Малиш» отримав, бо на той час був наймолодшим за віком у батальйоні.
«З невимовним болем у серці наша сім’я попрощалася з найдорожчим – нашим сином. Він віддав своє життя, захищаючи рідну землю, наш дім і наше майбутнє. Для нас він назавжди залишиться люблячим сином, світлою, доброю людиною, мужнім воїном і справжнім Героєм», – написав батько Василь.
«Дениса згадують як людину, яка завжди була усміхненою та веселою. Він був опорою для сім’ї та друзів. Навіть у найважчі часи залишався вірним собі й дарував позитив і надію. Його світлий образ назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав», – сказала кохана дівчина Діана.
Воїна нагородили відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» і медаллю «Учасник бойових дій».
«Я зустріла тебе, коли не шукала…І втратила, коли покохала більше за все на світі…», – додала дівчина захисника.
Поховали Дениса у рідному селищі.
Вдома на нього чекали батько, сестра, бабуся, кохана дівчина та інші рідні.
