Павло народився в селі Миньківці Хмельницької області. Навчався у Миньковецькій загальноосвітній школі. Потім вступив до Нетішинського професійного ліцею, де здобув професію електрогазозварювальника. Багато чого умів: працював зварювальником, електриком, рихтувальником авто, будівельником. Але пов’язати життя вирішив із автомобілями. Щоб розпочати власну справу, орендував гараж. 23 лютого 2022 року завіз інструменти, а вранці наступного дня розпочалася повномасштабна війна.
Чоловік боронив Батьківщину в лавах 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр» ЗСУ. Був водієм кулеметного взводу. З січня 2023-го воював у Бахмуті.
«Він був люблячим та відданим. Завжди приходив усім на допомогу. Ненавидів брехню. Найголовнішою цінністю в його житті була сім’я, особливо його донька. Він все для неї віддавав і хотів для неї прекрасного життя. Мав по кілька робіт і завжди поспішав додому, щоб встигнути, поки вона не засне. Він кохав і був коханим…» – розповіла дружина загиблого.
Посмерто солдат Ткачук Павло Олександрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Його поховали в Гостомелі на Київщині, де він жив із родиною.
Вдома на Павла чекали дружина Наталія та донька Єлизавета
